14 А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.
15 І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.
16 І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.
17 І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.
18 І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:
19 Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.
20 Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се.