17 Це джерела безводні, хмариська, бурею гнані; на них чекає морок вічної пітьми.
18 Бо, промовляючи набундючене марнослів‘я, вони зваблюють у тілесні похоті і розпусту тих, котрі заледве ухилилися від облуди;
19 Обіцяють їм волю, хоч самі залишаються рабами тліну; бо хто ким переможений, той тому й раб.
20 Бо якщо, ухилившися від мерзоти світу через пізнання Господа і Рятівника нашого Ісуса Христа, знову потрапляють у їхні пута та перемагаються ними, то останнє буває для них гірше першого.
21 Було б краще їм не спізнати шляху правди, аніж спізнавши, повернутися назад від переданої їм святої заповіді.
22 Але з ними сталося, мов за певного прислів‘я: пес повертається до своїх вивертів; і помита свиня поспішає у твані повалятися.