14 І глянув я, і ось, біла хмара, а на хмарі сидить схожий на Сина Людського; на голові в Нього золотий вінець, а в руці його гострий серп.
15 І вийшов інший Ангел із храму і вигукнув дужим голосом до сидячого на хмарі: Пусти серпа твого і пожни, тому що настала година жнив; бо жниво на землі дозріло.
16 І кинув сидячий на хмарі серпа свого на землю, і земля була пожнивована.
17 І інший Ангел вийшов із храму, що на небі, також із гострим серпом.
18 І інший Ангел, що мав владу над вогнем, вийшов од жертовника і з голосним криком вигукнув до того, що мав гострого серпа, кажучи: Пусти гострого серпа твого і позрізай грона винограду на землі, тому що достигли на ньому ягоди.
19 І кинув Ангел серпа свого на землю, і обрізав виноград на землі, і повкидав у велике чавило гніву Божого.
20 І потовчені ягоди в чавилі за містом, і потекла кров із чавила навіть до вуздечок кінських, на тисячу шістсот стадій.