10 І заволали вони дужим голосом, кажучи: Аж доки, Володарю святий та істинний, не судитимеш, і не чиниш помсти тим, що живуть на землі, за кров нашу?
11 І дано було кожному з них білі шати, і сказано їм, щоб вони заспокоїлися ще на короткий час, аж доки й співробітники їхні, і брати їхні, котрі будуть забиті, так само, як вони, доповнять число.
12 І коли Він зняв шосту печатку, я глянув, і ось, стався великий землетрус, і сонце потьмяніло, як волосяниця, і місяць став, наче кров;
13 І зорі небесні попадали на землю, немов смоковниці, потрушені дужим вітром, скидають недозрілі плоди свої;
14 І небо утаємничилось, згорнувшись, як сувій; і всіляка гора та острів зсунулися зі своїх місць;
15 І царі земні, і вельможі, і багаті, і тисяцькі, і сильні, і всілякий раб, і всілякий вільний сховалися в печери і в ущелини гір;
16 І кажуть горам і камінню: Упадіть на нас і сховайте нас від обличчя Сидячого на престолі і від гніву Агнця;