17 Я утверджую те, що заповіту про Христа, ще передніше Богом утвердженого, Закон, що з‘явився через чотириста тридцять років, не скасовує аж так, щоб обітниця втратила силу.
18 Бо якщо за Законом спадщина, то вже не за обітницею; але Авраамові Бог дарував її за обітницею.
19 А навіщо Закон? Його дано пізніше, з причини злочинів, до часу пришестя насіння, до котрого стосується обітниця, і переданий через Ангелів, рукою посередника.
20 Але посередник при одному не буває, а Бог один.
21 Отож, Закон суперечить обітницям Божим? Зовсім ні! Бо якби дано було закон, що може животворити, то справді праведність була б від Закону;
22 Але Писання усіх вмістило під гріхом, щоб обітницю віруючим дано було через віру у Христа Ісуса.
23 А до пришестя віри ми вміщені були під сторожу Закону, аж до того часу, як належало відкритися вірі.