6 Він постав – і захитав землю; глянув – і затремтіли народи; високі гори розпалися, первісні пагорби позападалися; шляхи Його – вічні.
7 Сумними я бачив шатра ефіопські; здригалися намети землі мідіянської.
8 Хіба на річки спалахнув, Господе, твій гнів? Хіба на ріки – обурення Твоє, і на море – лють твоя, що ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої рятівні?
9 Ти оголив лука Твого за обітницю присяги, що дав її племенам. Ти потоками розтяв землю.
10 Побачили Тебе гори і затремтіли, ринули води; безодня озвалася голосом своїм, високо здійняла руки свої;
11 Сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом стрімких стріл Твоїх, перед сяянням блискучих списів Твоїх.
12 У гніві простуєш Ти по землі і в обуренні топчеш народи.