5 Нарешті до мене зайшов Даниїл, котрому ім'я було Валтасар – на ймення мого бога, і в котрому дух святих богів; йому розказав я сон.
6 Валтасаре, старшино віщунів! Я знаю, що в тобі дух святих богів, і жодна таємниця не завдає тобі складнощів; розтлумач мені видіння сну мого, котрий я бачив, і суть його.
7 А видіння голови моєї на ложі були такі: Я бачив: ось, серед землі дерево вельми високе.
8 Велике це було дерево і міцне, і висота його сягала неба, і його видно було аж від рубежів усієї землі.
9 Листя його пречудове, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили затінок польові звірі, і поміж гіллям його гніздилися птахи небесні, і від нього насичувалася всіляка плоть.
10 І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес Невсипущий і Святий.
11 Він вигукував голосно, і сказав: Зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього, і птахи з гілок його;