13 І вельми розгнівався цар і спалахнула в ньому лють. І сказав цар мудракам, які знали (зазирали в) передніші часи, – бо цар мав звичку звертатися до всіх, хто знав закон і справедливість, –
14 А наближеними до нього тоді були: Каршена, Шетар, Адмата, Паршіш, Мерес, Марсена, Мемухан, – сім князів перських і мідійських, котрі бачили обличчя царя і сиділи першими в царстві:
15 Як учинити за законом із царицею Ваштою за те, що вона не вчинила за словом царя Артаксеркса, оголошеному через євнухів?
16 І сказав Мемухан до царя і князів: Не перед царем одним завинила цариця Вашті, а перед князями і перед усіма народами, котрі по всіх округах царя Артаксеркса;
17 Тому що вчинок цариці дійде до всіх жінок, і вони будуть нехтувати чоловіками своїми і говоритимуть: Цар Артаксеркс наказав привести царицю перед обличчя своє, а вона не пішла.
18 Тепер княгині перські і мідійські, котрі почують про вчинок цариці, будуть говорити те саме усім князям царя; і нехтування і гіркот буде доволі.
19 Якщо буде в царевій волі, нехай вийде від нього царська постанова, і запишеться в закони перські і мідійські, і не відміняється, про те, що Вашті не буде ходити перед обличчя царя Артаксеркса, а царські ознаки її цар передасть іншій, котра краща від неї.