1 Коли отак молився Єздра і сповідався, плакав і припадав перед домом Божим, зійшлося до нього вельми велике зібрання ізраїльтян, чоловіків і жінок та дітей, тому що й народ ревно плакав.
2 І відповідав Шеханія, син Єхіїлів, з Еламових синів, і сказав Єздрі: Ми вчинили злочин перед Богом нашим, що взяли собі за дружин чужинок із народів краю; але є ще надія для Ізраїля у цій справі;
3 Уступимо тепер у заповіт із Богом нашим, і, за порадою володаря мого, і тими, що вшановують заповіді Бога нашого, ми відпустимо від себе всіх дружин і дітей, народжених ними, – і нехай буде за законом!
4 Підведися, бо це твоя справа, і ми з тобою: Підбадьорся і дій!
5 І підвівся Єздра, і наказав старшинам над священиками, левитам і всім Ізраїлем заприсягтися, що вони вчинять так; і вони склали присягу.
6 І підвівся Єздра і рушив від дому Божого в помешкання Єгохонана, Ел'яшівового сина, і прийшов туди. Хліба він не їв, і води не пив, тому що плакав через злочини пересельців.
7 І оголосили у Юдеї і в Єрусалимі усім, що були в полоні, щоб зібралися до Єрусалиму;