13 Ось, і народ твій, мов жінки в тебе: ворогам твоїм навстіж відчиняться брами землі твоєї, вогонь пожере засуви твої.
14 Начерпай води на час облоги; зміцнюй фортеці твої; піди в багно, топчи глину, полагодь піч для випалювання цегли.
15 Там поглине тебе вогонь, порубає тебе меч, пожере тебе, мов гусінь, якби ти навіть примножився, мов гусінь, примножився, як сарана.
16 Купців у тебе стало більше, аніж зір у небі; але ця сарана розпорошиться і полетить.
17 Князі твої, – мов сарана, і військові старшини твої – наче рої мошви, котра в холодну пору гніздиться в щілинах стін, а коли зійде сонце, то розлітається, – і не впізнаєш місця, де вона була.
18 Сплять пастирі твої, царю асирійський, спочивають вельможі твої, народ твій розпорошився по горах, і нікому зібрати його.
19 Немає лікування для рани твоєї, болісна виразка твоя. Усі, що почули звістку про тебе, будуть аплодувати про тебе; бо кого не сягала безупинно злоба твоя?