4 Були й такі, котрі казали: Ми позичили срібло на податок цареві під заставу за лани наші та виноградники наші;
5 У нас таке саме тіло, як у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини, а ми, ось, мусимо віддавати синів наших і доньок наших у рабство, і деякі з доньок наших уже є у рабстві. Немає жодних засобів для викупу в руках наших; і лани наші і виноградники наші в інших.
6 Коли я зачув ремство їхнє і отакі слова, я вельми розгнівався.
7 Серце моє шаліло, і я суворо дорікав найвельможнішим і старшинам, і сказав їм: Ви займаєтеся здирством з братів ваших. І скликав я супроти них велике зібрання.
8 І сказав їм: Ми викупляли братів своїх юдеїв, проданих народам, наскільки були спроможні, а ви будете продавати навіть братів своїх? Чи вони мають бути продані нам? Вони мовчали, і не знаходили відповіді.
9 І сказав я: Не гаразд ви вчиняєте. Хіба не в страхові перед Богом нашим ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, ворогів наших?
10 І я також, брати мої, і служники при мені давали їм у позику і срібло, і хліб: нехай залишиться їм цей борг.