9 І сказав я: Не гаразд ви вчиняєте. Хіба не в страхові перед Богом нашим ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, ворогів наших?
10 І я також, брати мої, і служники при мені давали їм у позику і срібло, і хліб: нехай залишиться їм цей борг.
11 Я благаю вас, поверніть же їм нині лани їхні, виноградні та оливкові сади їхні, і доми їхні, і відсотки зі срібла і хліба, і вина, і оливи, за котрі ви вчинили позичку їм.
12 І сказали вони: Повернемо і не будемо з них вимагати; вчинимо так, як ти говориш. І покликав я священиків, і наказав їм заприсягтися, що вони так і вчинять.
13 І обтрусив я коліна свої і сказав: Отак нехай витрусить Бог кожного чоловіка, котрий не дотримається слова цього, і з дому його, і з маєтку його, і отак нехай буде в нього витрушено і порожньо. І сказало все зібрання: Амінь! І прославили Бога, і народ дотримався слова цього.
14 Також: від того дня, коли цар настановив мене їхнім намісником в юдейському краї, від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса і упродовж дванадцяти літ не їли намісницького хліба ні я, ані брати мої.
15 А попередні намісники, котрі були до мене, вчиняли утиски народові, і брали від них хліб та вино, окрім сорока шеклів срібла; навіть служники їхні панували над народом. Але я не чинив так, тому що був у страхові Божому.