28 Та коли починали жити в мирі, то знову вдавалися до лихого перед Тобою, і Ти віддавав їх до рук ворогів їхніх, і вони панували над ними. Та коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, і за великим Твоїм милосердям, визволяв їх упродовж багатьох літ.
29 Ти нагадував їм, щоб навернулися до Закону Твого, але вони чинили зарозуміло, і не дослухалися заповідей Твоїх, і грішили супроти настанов Твоїх, за котрими існував би чоловік, якби виконував їх; і хребта свого учиняли твердим, і шию свою мали твердою, і не корилися.
30 Наджидаючи їхнього навернення, Ти зволікав упродовж багатьох літ, і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не корилися. І Ти віддав їх в руки народів земель.
31 Проте, за великим милосердям Твоїм, Ти не винищив їх до решти, і не залишав їх, тому що Ти Бог щедрий і милосердний.
32 І нині, Боже наш, Боже Великий, Могутній і Грізний, що зберігаєш заповіта і милість, нехай не буде малим перед лицем Твоїм все страждання, котре спіткало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і увесь народ Твій, від днів царів асирійських аж до цього дня.
33 У всьому, що спіткало нас, Ти праведний, тому що Ти вчиняв за правдою, а ми завинили.
34 Царі наші, князі наші, священики наші, і батьки наші не виконували Закону Твого, і не дотримувались заповідей Твоїх, і свідчень Твоїх, котрими Ти свідчив супроти них.