2 День пітьми і мороку, день похмурий і в тумані: наче вранішня зоря, розпросторюється по горах народ численний і міцний, якого не бувало од віку, і після того не буде від роду й до роду.
3 Перед ним пожирає вогонь, а за ним випалює полум'я; перед ним земля, як Еденський сад, а позаду нього буде спустошений степ, і нікому не буде порятунку від нього.
4 Вигляд його, як вигляд коней, і мчать вони, наче вершники;
5 Мчать по вершинах гір, неначе з гуркотом колісниць, немов би з потрісками вогняного полум'я, що пожирає солому, як міцний народ, вишикуваний на битву.
6 Побачать його – і затремтять народи, у всіх збліднуть обличчя.
7 Неначе лицарі біжать вони, і наче хоробрі вояки вилазять на мура, і кожний простує своєю дорогою і не збочує зі шляхів своїх.
8 Не штовхають один одного, кожний прямує своєю стежкою, і падають на списи, але залишаються неушкодженими.