5 Та ми не піддалися, й не підкорилися їм, щоб істина Доброї Звістки лишилася для вас.
6 Але ті юдеї, кого ви так поважаєте, не додали нічого до Доброї Звістки, яку я проповідую. Хоч би ким вони були для мене — немає жодного значення. Всі люди рівні перед Богом.
7 Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку серед поган, так само, як Петрові — серед юдеїв.
8 Бо Той, Хто зробив Петра апостолом серед юдеїв, зробив мене апостолом серед поган.
9 Тож Яків, Петро та Іоан, яких ви вважаєте лідерами церкви, визнали, що я отримав дар від Господа нести Добру Звістку. Вони прийняли мене й Варнаву як братів і погодилися, що ми проповідуватимемо поганам, а вони — юдеям.
10 Вони просили нас лише пам’ятати про вбогих. Я й сам вже був занепокоєний їхнім становищем і прагну дбати про них.
11 Та коли Петро прийшов до Антиохії, я відкрито виступив проти нього, бо він був неправий.