11 Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.
12 Отже, Закон і заповідь — святі, справедливі й добрі.
13 То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб викрити хибну природу гріха: щоб через цю добру заповідь я усвідомив, на скільки огидний гріх.
14 Тож ми знаємо, що Закон — духовний, а я — ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його.
15 І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу.
16 І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий.
17 Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені.