1 Браття і сестри, ви самі знаєте, що наш прихід до вас не був марним.
2 Як вам відомо, перед нашим приходом до вас, ми зазнали страждань і зневаги у Филипах. Але з допомогою нашого Бога ми відважилися проповідувати вам Добру Звістку, що йде від Бога, незважаючи на сильний опір.
3 Насправді вчення наше не є наслідком ні обману, ні нечистих намірів, ні лукавства.
4 Навпаки, ми говоримо як люди, яких, після багатьох випробувань, Бог визнав гідними довіри нести Добру Звістку. Тож ми не людям намагаємося догоджати, а Богові, Який бачить, що в серцях наших.
5 Як ви знаєте, ми ніколи не приходили до вас з улесливими словами, проповіді наші ніколи не були засобом приховати нашу пожадливість. Бог тому свідок!
6 Ми не шукали похвали ні від людей, ні від вас, ані від кого іншого.
7 Як апостоли Христові, ми могли б використати нашу владу примусити вас допомогти нам, але ми були лагідні з вами, ніби мати, яка з любов’ю дбає про дітей своїх.