1 Усім рабам, які працюють під тяжким ярмом невіруючих панів, слід вважати володарів своїх гідними усілякої пошани, щоб не ганьбити ім’я Боже і вчення наше.
2 Ті ж раби, які мають хазяїв віруючих, не повинні зневажати їх, бо вони — брати у вірі. Їм слід служити ще завзятіше, оскільки ті, на кого вони працюють — брати у вірі, яких вони повинні любити.Наставляй і навчай людей чинити так!
3 Якщо деякі люди навчають інакше і не згодні з благотворними вченнями Господа нашого Ісуса Христа і з ученням про істинне служіння Богові,
4 то вони — самовдоволені і нічого не розуміють. Вони мають хвору пристрасть до суперечок і словоблудства, від яких виникають заздрість, сварки, наклепи, лукаві підозри
5 і постійна колотнеча поміж людьми. Вони спантеличені й позбавлені істини, та вважають, що служіння Богові — це шлях до наживи.