1 Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;
2 благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.
3 Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:
4 (бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)
5 руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,
6 і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.
7 Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.
8 Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.
9 (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, -
10 бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, -
11 такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).
12 Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.
13 Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.
14 Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.
15 Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,
16 щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.
17 Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.
18 Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.