1 Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.
2 Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.
3 І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.
4 Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.
5 Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас.
6 Доволї такому сієї кари від многих.
7 Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого.