10 Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,
11 щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.
12 Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї,
13 не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.
14 Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.
15 Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:
16 одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?