22 Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23 Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24 Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25 Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
26 Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27 Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28 Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.