22 І відказав: Покіль іще дитина була жива, я постив і плакав, бо думав: Хто знає, може, Господь змилосердиться до мене, так що воно й жити ме.
23 Тепер же воно вмерло, про що ж менї постити? Хиба ж його вернеш? Я пійду до його, воно ж не прийде вже до мене.
24 І розважав тодї Давид свою супругу Бетсабу, й ввійшов до неї та й пригорнувсь до неї. І вродила вона сина, й назвав його він Соломон, і Господь улюбив його;
25 І передав його під догляд пророкові Натану, а сей назвав його Едидіа* по слову Господа.
26 Йоаб же воював Раббу Амнонїйську й добував се царське місто.
27 І послав Йоаб посланця до Давида сказати йому: Я воював Раббу й треба здобути Водяний Город:
28 Так збирай до купи останок військового люду та й обляжи город і звоюй його, щоб не я звоював город і щоб моє ймя не вязалось із ним.