1 От і кажу собі в серцї: Дам я тобі покушати радощів, - заживай добра! Аж і се марнота.
2 Про сьміх сказав я: Дурниця! а про радощі: Що з вас?
3 Подумавши, давай я, підвеселяти себе вином, і, ходючи слїдом за премудростю, придержуватись і сієї дурницї, аж докіль побачу, що гаразд для синів людських, що повинні б вони робити під небом, живучи так недовго на сьвітї.
4 Брався я за великі працї: будував будинки, насаджував виноградники,
5 Заводив собі сади й огороди до прогульки, й насадив у них всяке дерево плодове;
6 Я робив стави - поливати дерева, що росли в гаях у мене;
7 Куповав бранцї й бранки, а то були в мене й домовники; були в мене стада буйної й дрібної скотини більш, нїж у всїх, що перше мене були в Ерусалимі;