10 Міркував я про ту журбу, яку дав Бог людям, щоб у нїй вправлялись.
11 Усе він сотворив свого часу гарно, й сьвіт вложив їм у душу; тільки що чоловікові не зрозуміти всього твору Божого з почину та й до кінця.
12 Зрозумів я, що їм нема нїчого лучшого, як веселитись і чинити добре, поки й життя їх.
13 І коли хто їсть і пє, й бачить добро в кожній працї своїй, то й се дар Божий.
14 Зрозумів я, що все, що творить Бог, тріває навіки: нїчого до того придати й нїчого з того уймити; Бог чинить усе так, щоб перед ним почесть почувати.
15 Що було, те є й тепер; що буде, те вже було, - і Бог викликає знов те, що минуло.
16 Ще ж бачив я під сонцем: де б мала правда бути, там кривда; де б бути правосуддю, там кривосуддє.