5 Дурень той, хто седить, склавши руки, й гризе власне тїло, приговорюючи:
6 Лучше жменя в спокою над пригорщі, повні працї й марного силкування.
7 І знов я обернувся, та й побачив марноту під сонцем:
8 Людина собі одинока, нї сина, нї брата, а не перестає працювати, очі його ненаситні на багацтво. Та кому ж се я дбаю, й позбавляю душу мою всякого добра? Та й се - марнота й недобра робота!
9 Двом лучше, нїж одному, вони бо мають більшу користь із своєї працї;
10 Бо як один упаде, другий підніме свого товариша. Горе ж одинокому, як упаде, а нема другого, що підняв би його.
11 Так само, як лежать удвох, - їм тепло; а хто самітен, як йому нагрітись?