1 Та сини Ізрайлеві прогрішились велико, бо взяли з заклятого: Ахан син Хармія, сина Сабдїєвого, сина Зариного, поколїння Юдиного, взяв із заклятого, і запалав гнїв Господень проти синів Ізраїля.
2 Саме тодї послав Йозей людей у Гай поблизу Бет-Авена, на схід сонця від Бетеля, та й наказав їм: Ідїте в ту країну на розглядини. І пійшли люде на розглядини, та й розгледїли Гай.
3 Вернулись тодї до Йозея та й оповідають йому: Не треба йти туди всїм народом, а нехай би пішло чоловіка зо дві чи зо три тисячі та й підневолять той Гай. Шкода тобі ввесь люд наш трудити, бо їх там омаль.
4 От і пійшло туди людей тисяч ізо три чоловіка, та вони повтїкали з бою перед Гаянами.
5 І побили з них Гаяне з трийцять і шість чоловіка, вганяли за ними зперед городських ворот аж до Себариму, і били втїкаючих з узгіря; тодї потаяло у народу серце і взялось водою.
6 Йозуа роздер одежу на собі та й упав ниць перед ковчегом Господнїм, і лежав аж до вечора, він і громадські мужі в Ізраїлї, і посипали собі землею голови.
7 І рече Ісус: Ой Господи Боже: чи на те ж перевів єси людей сих через Йордань, щоб нас подати Аморіям на поталу? Ой коли б ми були наважились осїстись по тім боцї Йорданї!
8 Тільки ж бо я благаю тебе, Господи, навчи, що маю казати після того, як Ізрайлитяне мусїли втїкати перед своїми ворогами?
9 Як почують про се Канаанїї та й усї осадники землї сієї, так обсядуть нас навкруги, та й викоренять імя наше з землї. Що ж ти вчиниш тодї про твоє велике імя?
10 Господь же відказав Йозейові: Устань! Про що се лежиш на твойму лицї?
11 Ізраїль провинив; переступив мій заповіт, що я заповідав їм, та й присвоїли собі щось із проклятого. Сим робом учинили вони злодїйство, а й надто ще вкрадене сховали між своїм посудом.
12 От через що не здолїли сини Ізрайлеві встояти перед своїми ворогами, а мусїли перед своїми ворогами навтеки втїкати: бо й сами під прокляттє підпали. Тим же то не буду я з вами довше аж поти, покіль проклятих не вигубите зміж себе.
13 До дїла! осьвяти люд і повели: Дбайте про те, щоб на завтра були чисті: бо так сказав Господь, Бог Ізрайлїв: Прокляте у тебе Ізраїлю! Тим не здолїєш встояти перед ворогами твоїми, докіль не звернеш від себе те, що передане проклонові.
14 Про се ж то завтра рано вранцї нехай приходять сюди поколїння за поколїннєм, і те поколїннє, которе зазначить Господь через жереб, те нехай приступає по племенам, а котре племя вкаже Господь, те нехай приступає родинами; котору ж родину зазначить Господь, та нехай приступає по одинцю, чоловік за чоловіком.
15 Того ж, котрий піймається на заклятій річі, нехай спалять живцем з усїм його майном: бо переступив заповіт Господень і вчинив погань в Ізраїлї.
16 Оце ж назавтра вранцї повелїв Йозуа приступати поколїннє за поколїннєм, і показалось поколїннє Юдине.
17 Тодї звелїв приступати племенам Юдиним, і зазначено племя Зарине. Тодї звелїв приступати родинї Зариній, і зазначено родину Сабдїєву.
18 Тодї вже звелїв приступати родинї чоловік за чоловіком, та й зазначено Ахана, сина Хармієвого, сина Сабдїєвого, сина Зариного, із поколїння Юдиного.
19 І сказав тодї Йозей Аханові: Сину мій, ушануй Господа, Бога Ізрайлевого, та й признайся, і скажи менї, що вчинив єси; не втаюй передо мною нїчого!
20 І відказав Ахан Йозейові і каже: Справдї я провинив проти Господа, Бога Ізрайлевого, те й те вчинив:
21 Побачив я між лупом гарне убраннє Синеарське та дві сотнї секлів срібла та золотий язик вагою в пятьдесять секлів. Полакомивсь на се, узяв тайкома, і воно в мене закопане в землї в мойму наметї, а срібло під ним насподї.
22 Послав тодї Ісус посланцї, і побігли вони до намету, аж воно так: сховано в наметї в його, а срібло насподї.
23 І взяли вони все те з намету та й принесли до Ісуса і до всїх Ізрайлитян, та й положили перед Господом.
24 Йозей же узяв Ахана Зариненка, срібло, убраннє і золотий прут, і синів його, й дочки, воли його, осли й вівцї і намет його, і все майно його, і попровадили їх і все на Ахор-долину.
25 І промовив тодї Йозуа: Про що довів єси нас до недолї? Тепер подасть тебе в недолю Господь. І побили його каміннєм усї Ізрайлитяне, та й попалили побитих, і наметали на них каміннє.
26 І насипано над ним високу могилу камяну, що стоїть там й по сей день. Господь же обернувся від завзятого гнїва свого. Тим прозивається те врочище Ахор-долина й по сей день.