1 І рече Господь Мойсейові:
2 Промов до Арона й до синів його, щоб оглядно держали себе перед сьвятими приносами синів Ізрайлевих, що посьвячують для мене, та не зневажали імени сьвятинї моєї. Я Господь.
3 Скажи їм: Хто б то нї був у ваших родах, кожен з насїння вашого, що приступати ме до сьвятощів, що посьвячують сини Ізрайлеві Господеві, а нечисть його буде на йому, викорениться душа та від лиця мого. Я Господь.
4 І кожний з насїння Аронового прокаженний, або течивий, не їсти ме сьвятих приносів, аж стане чистим. А хто торкнеться такого, що через трупа став нечистим, або такого в кого стїкає насїннє;
5 Або хто торкнеться об повзаючу животину, через котру стане нечистим, або об чоловіка, через котрого стане нечистим від якої нечистоти, що на йому:
6 Хто торкнеться об їх, нечистим стане до вечора; і неможна йому їсти сьвятого, але він мусить викупати тїло своє в водї.
7 А зайде соньце, то чистим стане; і можна йому потім їсти сьвяте, бо се хлїб його.
8 Падла й що зьвір розідре, не їсти ме, щоб неопоганитись. Я Господь.
9 І сповняти муть повелїння мої, щоб не взяти на себе гріха і не вмерти за те, що зневажять їх. Я Господь, що сьвятить їх.
10 І нїякий приходень не їсти ме сьвятого; хто в комірни в сьвященника або наймит його, неможна йому їсти сьвятого.
11 А коли сьвященник купить раба за срібло, можна йому їсти з того; і ті, що родились у домівцї його, можуть їсти.
12 І коли дочка сьвященника буде за приходнем, то не їсти ме жертви, сьвятого приношення.
13 Коли ж дочка сьвященника повдовіє чи розведеться з чоловіком, і дїтей в неї нема, і вернулась вона в домівку батька свого, як замолоду, батьківський хлїб їй можна їсти. Нїякому ж приходневі не можна їсти його.
14 І коли хто ненароком з'ість сьвятого, нехай до його надбавить пятину того тай оддасть сьвященникові вкупі з сьвятим.
15 І нехай нїхто не зневажає нїчого сьвятого в синів Ізрайлевих, що приносять Господеві.
16 І сим робом не беруть на душу гріха, що їдять сьвятощі їх. Я бо Господь, що осьвячую їх.
17 І рече Господь Мойсейові:
18 Промов до Арона й до синів його і до всїх синів Ізрайлевих, і скажи їм: Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв в Ізраїлї, що приносити ме жертву свою, чи по якій обітницї своїй, чи по добрій волї приносять дари Господеві на всепаленнє,
19 То, щоб залюбки було воно прийнято, треба приносити без скази, самця із скотини чи з овечок чи з кіз.
20 Нїчого, що має хибу, не приносити мете його; бо не буде на благоволеннє Боже про вас.
21 І хто приносить жертву мирну Господеві, щоб сповнити обітницю, чи то приніс добровільний, із скоту або з овечок: без скази мусять бути про благоволеннє; не має бути жадної хиби в йому.
22 Слїпого або зраненого, або надвереженого, або таке, що болячки в його, або коростявого, або паршивого, такої животини не приносити мете Господеві і не подавати мете їх на огняну жертву на жертівник.
23 А бика або барана, в якого один член або за довгий або за короткий, такого можна тобі принести як дар добровільний; але на обітницю не годиться таке.
24 І животини, в якої яйцї роздавлені або розбиті, або вирвані або вирізані, не приносити мете Господеві, і в землї вашій не чинїте такого.
25 І з рук чужениць не приносити мете хлїб Бога вашого зо всього того; бо на всьому тому надвереженнє і сказа їх; не будуть вони у благоволеннє Боже про вас.
26 І рече Господь до Мойсея, кажучи:
27 Теля, чи ягня, чи козля, як вродиться, так нехай пробуде сїм день при матері своїй; а з восьмого дня і потім буде залюбки на жертву всепалення Господеві.
28 Чи то буде корова, чи вівця, не будете заколювати її одного дня разом з маленьким її.
29 І як приносити мете жертву подячну Господеві, то приносїть її так, щоб була Богу залюбки про вас:
30 Того самого дня треба з'їсти її; не зоставляйте нїчого до ранку. Я Господь.
31 І пильнуйте заповідей моїх і сповняйте їх. Я Господь.
32 І не зневажати мете імені сьвятого мого, щоб сьвятим бути менї серед синів Ізрайлевих. Я Господь, що сьвятить вас,
33 Що вивів вас із Египецької землї, щоб бути вам Богом. Я Господь.