1 Отож я, в'язень у Господі, благаю вас чинити згідно із званням, у котре ви покликані.
2 Із усілякою сумирною мудрістю, покірністю і довготерпінням, ставлячись поблажливо один до одного з любов'ю,
3 Прагнучи зберегти єдність духу у спілці з миром.
4 Одне тіло і один дух, як ви також покликані до однієї надії вашого звання;
5 Один Господь, одна віра, одне хрещення,
6 Один Бог і Батько усіх, Котрий над усіма і через усіх і в усіх нас.
7 А кожному з нас дана благодать в міру дару Христового.
8 А тому й сказано: Вийшов на висоту, полонив полон, і дав дари людям.
9 А "вийшов", що означає, як не те, що Він також сходив передніше до найнижчих місцин землі?
10 А Хто зійшов був, Той якраз і піднявся найвище понад всі небеса, щоб звершити все.
11 І Він настановив одних Апостолами, інших пророками, ще інших євангелістами і пастирями, а також учителями.
12 Для вдосконалення святих, для справи служіння, для зміцнення тіла Христового,
13 Аж доки не сягнемо спільности віри і пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, в міру повного Христового віку,
14 Щоб ми не були вже малолітками хитливими, що захоплюються усіляким вітром учення, за лукавством людей, виходячи з хитрого мистецтва облудности,
15 Але щирою любов'ю всі виростали в Того, Котрий є голова Христос,
16 Із Котрого все тіло, складене і з'єднане засобом усіляких поєднань, що взаємно зміцнюються, в міру свого діяння кожного члена, одержує приріст для творення самого себе в любові.
17 А тому я повідую і заклинаю в Господі, щоб ви уже не вчиняли так, як учиняють інші народи, за марнотою свого глузду,
18 Бо потьмарені в розумі, відчужені од життя Божого, з причини їхнього невігластва (неуцтва) і ожорсточення їхнього серця,
19 Вони, сягнувши нестями, віддалися розпусті так, що вчиняють всіляку нечистоту з ненажерливістю.
20 Але ви не так пізнали Христа,
21 Тому, що ви чули про Нього і в Ньому навчилися, – бо істина в Ісусі, –
22 Відкинути попередній спосіб життя старої людини, що зотліває у звабливих похотях,
23 І обновитися духом розуму вашого,
24 І вдягнутися в нову людину, витворену за подобою Божою, у праведності та святості істини.
25 А тому, відкинувши неправду, повідуйте істину кожний своєму ближньому, тому що ми члени один одному.
26 Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не зайде у гніві вашому;
27 І не давайте місця дияволові.
28 Хто крав, нехай не краде, а ліпше трудися, роблячи своїми руками корисне, аби було з чого вділити нужденному.
29 Нехай жодне гниле слово не виходить з уст ваших, а лише добре для напучування у вірі, щоб воно приносило благодать тим, що слухають,
30 І не ображайте Святого Духа Божого, Котрим ви позначені на день визволення.
31 Усіляке роздратування, лють та гнів, і крик, і лихе слово з усілякою злобою нехай щезнуть з-поміж вас;
32 Але будьте добрими один до одного, співчутливі, прощайте один одному, як Бог у Христі простив вам.