6 Ісус розідрав одежу свою, і впав долілиць на землю перед Ковчегом Господнім, і лежав до самого вечора, він і старшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої.
7 І сказав Ісус: О, Господе, Володарю! Для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас до рук амореїв і вигубити нас? О, якби ми лишилися і жили за Йорданом!
8 О, Господе! Що сказати мені після того, як Ізраїль показав спину ворогам своїм?
9 Ханаанеї і всі мешканці землі почують, і оточать нас, і винищать ім'я наше на землі. І що вчиниш тоді йменню Твоєму великому?
10 Господь сказав Ісусові: Підведися, для чого ти упав ниць на лице твоє?
11 Ізраїль згрішив, і переступили вони заповіта Мого, котрого Я заповідав їм; і взяли із заклятого, і вкрали, і утаємничили, і поклали між речі свої.
12 За те сини Ізраїля не могли чинити опору ворогам своїм, але вони показали спини, бо вони попали під закляття; не буду більше з вами, якщо не винищите з-поміж себе заклятого.