1 Зачувши це, всі царі, котрі за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі великого моря, поблизу Ливану, хеттеї, амореї, ханаанеї, періззеї, хіввеї і євусеї,
2 Зібралися разом, щоб однодушно змагатися з Ісусом та Ізраїлем.
3 Але мешканці Ґів'ону, почувши, що Ісус учинив з Єрихоном і Аєм,
4 Застосували хитрість: пішли, як посланці, і поклали старі мішки на віслюків своїх і старі, потерті та залатані бурдюки вина;
5 І взуття на їхніх ногах було старе й залатане, і одежа на них благенька, і весь подорожній хліб їхній був сухий і запліснявілий.
6 Вони прийшли до Ісуса у стан Ізраїльський в Ґілґал і сказали йому і всім Ізраїльтянам: З вельми далекої землі ми прийшли; отож склади з нами угоду на спілку.
7 А ізраїльтяни сказали хіввеям: Можливо, ви мешкаєте поблизу від нас? Як нам скласти з вами спілку?
8 Вони сказали Ісусові: Ми служники твої. Ісус сказав їм: Хто ви і звідки прийшли?
9 Вони сказали йому: З вельми далекої землі прийшли слуги твої у ймення Господа, Бога твого; бо ми чули славу Його і все, що Він у Єгипті вчинив,
10 І все, що Він учинив двом царям аморейським, котрі по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, і Оґові, цареві башанському, котрий мешкав у Аштароті.
11 Чуючи це, старшини наші і всі мешканці нашої землі сказали нам: Візьміть до рук ваші хліба на дорогу, і рушайте назустріч їм, і скажіть їм: Ми – служники ваші; тож складіть з нами угоду на спілку.
12 Цей хліб наш із домів наших ми взяли ще теплим того дня, коли рушали до вас; а тепер ось, він зробився сухим і запліснявів.
13 І оці бурдюки з вином, котрі ми виповнили новими, ось, порвалися, і оця одежа наша, і взуття наше зробилося благеньким від вельми далекої дороги.
14 Чоловіки взяли їхні харчі, а до Господа не звернулися.
15 І склав Ісус з ними угоду про мир, і поклав з ними умову в тому, що він збереже їм життя; і присягнулися їм старшини громади.
16 А за три дні, як підписали вони угоду з ними на спілку, почули, що вони сусіди і живуть близенько від них.
17 Бо сини Ізраїля, вирушивши в дорогу, прийшли в міста їхні третього дня; а міста їхні були: Ґів'он, Кефіра, Беерот і Кір'ят-Єарім.
18 Сини Ізраїля не понищили їх, тому що старшини громади присягалися їм Господом, Богом Ізраїля. За все це громада Ізраїлева заремствувала на старшин.
19 Усі старшини сказали всій громаді: Ми присягалися їм Господом, Богом Ізраїля, а тому не можемо торкнутися до них;
20 А ось, що учинимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, котрою ми присягалися їм.
21 І сказали їм старшини: Нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для усієї громади. І вчинила вся громада так, як сказали їм старшини.
22 Ісус прикликав їх і сказав: Для чого ви обдурили нас, сказавши: "Ми вельми далеко від вас", в той час, як ви мешкаєте близько від нас?
23 За це прокляті ви! І завжди будете рабами: рубатимете дрова і черпатимете воду для дому Бога мого!
24 У відповідь вони сказали Ісусові: Почули ми, раби твої, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, слузі Своєму, дати вам всю землю і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами; а тому ми вельми боялися, щоб ви не позбавили нас життя; і вчинили отак.
25 Тепер ось ми в руці твоїй. Як ліпше і справедливіше тобі видається вчинити з нами, так і вчини.
26 І вчинив з ними так: відхилив од них руку синів Ізраїля, і вони не умертвили їх;