1 І радився Давид із тисяцькими, сотниками і з усіма зверхниками,
2 І сказав Давид всьому зібранню Ізраїльтян: якщо бажано вам, і якщо на те буде воля Господня, Бога нашого, пошлімо до всіх наших братів, по всій ізраїльській землі, і разом з ними до священиків і левитів по містах і поселеннях їхніх, щоб вони зібралися до нас.
3 І перенесемо до себе Ковчега Бога нашого, тому що за днів Саула ми не зверталися до нього.
4 І сказала вся громада: Нехай станеться так! Тому що увесь народ вважав це слушним.
5 Отак зібрав Давид усіх Ізраїльтян, від Шіхору єгипетського аж до входу в Хамат, аби перенести Ковчега Божого з Кір'ят-Єаріму.
6 І пішов Давид і увесь Ізраїль до Кір'ят-Єаріму, що в Юдеї, щоби перенести звідти Ковчега Бога, Господа, який сидить на херувимах, на котрому прикликається ймення Його.
7 І повезли Ковчега Божого на новій колісниці з дому Авінадавового, а Узза та Ахйо супроводжували ту колісницю.
8 А Давид і всі Ізраїльтяни грали перед Богом щосили, з піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на кимвалах, і на сурмах.
9 Коли прийшли вони до Кідонового току, і простяг Узза свою руку, щоби притримати Ковчега, бо воли нахилили його,
10 То Господь розгнівався на Уззу і уразив його за те, що він простягнув руку свою до Ковчега. І він помер тут-таки перед Богом.
11 І зажурився Давид через те, що Господь уразив Уззу, і він назвав те місце поразкою Уззи; так воно називається аж донині.
12 І злякався Давид Бога того дня, і сказав: Як я внесу до себе Ковчега Божого?
13 І не повіз Давид Ковчега до себе у місто Давидове, а завернув його до дому ґатянина Овед-Едома.