3 І сказав Йоав: Нехай Господь помножить народ Свій у стократ, супроти того, що є нині. Чи не всі вони, мій володарю, царю, слуги володаря мого? Нащо вимагає цього мій володар? Щоб це стало за провину для Ізраїля?
4 Але цареве слово подолало Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і повернувся до Єрусалиму.
5 І подав Йоав Давидові списки народного перепису. І було всіх ізраїльтян тисяча тисяч і сто тисяч мужів, що оголюють меча, і Юдеїв – чотириста сімдесят тисяч, що оголюють меча.
6 А левитів і веніяминців він не лічив поміж ними, тому що царське слово було неприязне для Йоава.
7 І не бажаним було в очах Божих це діяння, і він уразив Ізраїля.
8 І сказав Давид Богові: Вельми згрішив я, що вчинив це. І нині прости провину слуги Твого. Бо я вчинив дуже нерозважливо.
9 І сказав Господь Ґадові, Давидовому ясновидцеві, кажучи: