2 І звівся Давид цар на ноги свої, і сказав: Послухайте мене, брати мої і народе мій! Було в мене на серці спорудити дім спочину для Ковчега заповіту Господнього і на підніжжя ногам Бога нашого, і необхідне для будови я приготовив,
3 Але Бог сказав мені: Не будуй дім йменню Моєму, тому що ти чоловік войовничий і проливав кров.
4 А проте вибрав Господь, Бог Ізраїлів, мене із всього дому батька мого, щоб мені бути царем над Ізраїлем вічно, – бо Юду вибрав Він князем, а в домі Юди дім батька мого, а вже із синів батька мого мене вибрав настановити царем над усім Ізраїлем.
5 Із усіх синів моїх, – тому що багато синів дав мені Господь, – Він вибрав Соломона, сина мого, сидіти на троні царства Господнього над Ізраїлем.
6 І сказав мені: Соломон, син твій, збудує дім Мені і подвір'я Мої, тому що Я вибрав його Собі за сина, і Я буду йому Батьком.
7 І утверджу царство його навіки, якщо він буде пильно виконувати заповіді Мої і настановлення Мої, як донині.
8 І тепер перед очима всього Ізраїля, зібрання Господнього, і у вуха Бога нашого кажу: Дотримуйтеся всіх заповідей Господа, Бога вашого, щоб володіти вам цією родючою землею і залишити її після себе у спадок дітям своїм навіки;