14 Бо хто я і хто народ мій, що ми мали можливість так жертвувати? Але від Тебе все, і від руки Твоєї одержане ми віддали Тобі.
15 Тому що мандрівники ми перед Тобою і захожі, як і всі батьки наші; мов тінь, дні наші на землі, і немає нічого тривкого.
16 Господе, Боже наш! Уся оця безліч, котру ми приготували для побудови дому Тобі, святому йменню Твоєму, від руки Твоєї воно, і все Твоє.
17 Знаю, Боже мій, що Ти випробовуєш серце і любиш щирість; я від чистого серця мого пожертвував все оце, і нині бачу, що народ Твій, який тут є, з радістю несе пожертву Тобі.
18 Господе, Боже Авраама, Ісаака і Ізраїля, батьків наших! Збережи це наповік, оцю прихильність думок, серця народу Твого, і наверни серце їхнє до Тебе.
19 А Соломонові, синові моєму, дай серце правдиве, щоб дотримуватися заповідей Твоїх, Одкровень Твоїх, і настановлень Твоїх, і звершити все це і збудувати палац, для котрого я зібрав підготовлене.
20 І сказав Давид всьому зібранню: Благословіть Господа, Бога нашого. І благословило все зібрання Господа, Бога батьків своїх, і припало, і вклонилося до землі Господові і цареві.