1 І сказала їй Ноомі, свекруха її: Доню моя, чи не пошукати тобі притулку, щоб тобі добре було?
2 Ось, Боаз, зі служницями котрого ти була, родич наш. Він цієї ночі буде віяти ячмінь на току.
3 То вмийся, намастися, одягни на себе кращу одежу свою і рушай на тік; але не показуйся йому, доки він не скінчить їсти й пити.
4 А коли він ляже спати, то зауваж те місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш приніжжя його і ляжеш, а він скаже, що тобі робити.
5 Рут сказала їй: Учиню все, що ти сказала мені.
6 І пішла та тік, і вчинила все так, як наказала їй свекруха її.
7 Боаз наївся і напився, і звеселилося серце його, і пішов та й ліг спати біля копиці. І вона прийшла тихесенько і відкрила його приніжжя й лягла.
8 А опівночі він здригнувся, підвівся, аж ось, біля ніг його жінка лежить.
9 І сказав їй Боаз: Хто ти? Вона відказала: Я Рут, служниця твоя; простягни крило твоє на служницю твою, бо ти родич.
10 Боаз сказав: Благословенна ти від Господа, доню моя! Оце твоє останнє добродіяння учинила ти ще краще попереднього, що ти не пішла шукати юнаків – ані бідних, ані багатих.
11 А тепер, доню, не бійся! Я вчиню тобі все, що ти сказала; бо все місто народу мого знає, що ти жінка доброчинна.
12 І хоч це правда, що я родич; але є ще родич ближчий, аніж я.
13 Переночуй цю ніч, а завтра, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму, живий Господь! Спи до ранку.
14 І спала вона біля ніг його до ранку, і підвелася, перш, ніж могли розпізнати одне одного. І сказав Боаз: Нехай не знають, що жінка приходила на тік.
15 І сказав їй: Принеси покривало, що було на тобі, і тримай його. Вона тримала за краї, і він відміряв шість мір ячменю, і завдав їй, і вона пішла до міста.
16 А Рут прийшла до свекрухи своєї. Та сказала їй: А що, доню моя? Вона переказала їй все, що вчинив їй чоловік той.
17 І сказала їй: Оці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: Не повертайся до свекрухи своєї впорожні.