5 І налякалися мореплавці і заплакали кожний до свого бога, і почали кидати в море поклажу з корабля, щоби злегшити його від неї; а Йона спустився в трюм корабля, ліг і міцно заснув.
6 І прийшов до нього керманич корабля і сказав йому: Чого ти спиш? Підведися, загукай до свого Бога, то, може, Бог твій згадає про нас, і ми не загинемо.
7 І сказали один одному: Ходімо, кинемо жереба, щоб дізнатися, за кого спіткало нас це лихо. І кинули жереба, і випав жереб на Йону.
8 Тоді сказали йому: Скажи нам, за кого спіткала нас оця біда? Чим ти займаєшся? І звідки ти прямуєш? Де твоя країна, і з якого ти народу?
9 І він сказав їм: Я – єврей, вшановую Господа Бога небес, що утворив море і суходіл.
10 І виповнилися люди страхом великим і сказали йому: Нащо ти вчинив це? Бо дізналися ці люди, що він утікає від лиця Господнього, як він сам повідав їм.
11 І сказали йому: Що вчинити нам з тобою, щоб море вгамувалося для нас? Бо море не вгавало, здіймало високі хвилі.