54 Почувши це, вожді юдейські були розлючені, вони скреготіли зубами на Степана.
55 Але він, сповнений Духа Святого, підвів очі до неба й побачив Божу Славу й Ісуса, Який стояв праворуч від Бога.
56 І сказав Степан: «Послухайте! Я бачу, як розкрилися Небеса. Я бачу Сина Людського. Він стоїть праворуч від Бога».
57-58 У відповідь на ці слова вони закричали у гніві й позатуляли вуха, щоб не чути його. Потім усі разом кинулися на Степана, витягли його за місто й почали закидувати камінням. А свідки поскладали плащі свої до ніг юнака, якого звали Савлом.
59 У той час, коли вони кидали в Степана каміння, він молився кажучи: «Господи Ісусе, прийми мій дух».
60 А потім він упав на коліна й голосно скрикнув: «Господи, не зараховуй їм цей гріх». По цьому слові Степан помер.