1 Отже, я сам собі вирішив не приходити знову до вас у смутку.
2 Бо коли я засмучу вас, то хто ж тоді підбадьорить мене, як не ви, кого я засмутив?
3 Тож написав я так для того, щоб, прийшовши, не бути засмученим тими, хто має веселити мене. Бо я впевнений у вас, бо моя радість — це радість для всіх вас.
4 І написав я вам з великого горя, туги в серці і гірко плачучи. Та не для того, щоб вас засмутити, а для того, щоб ви пізнали ту безмежну любов, що маю я до вас.
5 І якщо хтось когось засмутив, не мене, а почасти, щоб не перебільшувати — всіх вас,
6 то покарання від усіх вас для такої людини достатньо.
7 Тож краще простіть його і втіште, щоб не поглинув його надмірний смуток.
8 Тому благаю вас виявити любов до нього.
9 Я написав, щоб випробувати вас, і дізнатися, чи будете слухняними у всьому.
10 Якщо ви вибачаєте когось, то й я пробачу. І те, що я пробачив, якщо я справді пробачив щось, я зробив це заради вас в присутності Христа,
11 щоб сатана не перехитрував нас, бо відомі нам змови його.
12 Коли я прийшов до Троади проповідувати Добру Звістку про Христа, Господь відчинив переді мною двері.
13 Але я був дуже засмучений, бо не знайшов брата свого Тита. Через це я, попрощавшись з усіма, вирушив до Македонії.
14 Дяка Богу! Він завжди веде нас до перемоги у Христі. Пахощі знання про Себе Він повсюдно поширює через нас.
15 Наша пожертва Господу — пахощі Христові для Бога з-поміж тих, хто спасається, і з-поміж тих, хто гине.
16 Для тих, хто йде шляхом загибелі, ми — сморід смерті, що веде до неї. Для тих, хто йде шляхом спасіння — пахощі животворні, що ведуть до життя. Та хто ж спроможний виконати цю роботу?
17 Ми не торговці, які використовують Слово Боже для наживи. Ні! Ми щиро мовимо у Христі перед Богом як люди, послані від Бога.