1 Ось як люди мають думати про нас, як про слуг Христових, котрим довірено таємні істини Божі.
2 А ті, кому довірено таємниці, мусять бути гідними довіри.
3 Та мені байдуже, чи ви судитимете мене, чи якийсь інший суд людський, адже й сам я себе не суджу.
4 Сумління моє чисте, та не в цьому моє виправдання. Лише Господь мені суддя.
5 Тож не судіть передчасно, доки Господь не прийде. Він висвітлить усе, що приховано в темряві, й виявить таємні задуми сердець. І тоді буде кожному така похвала від Бога, на яку той заслуговує.