2 Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.
3 Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; нї, я й сам себе не суджу.
4 Бо нїчого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.
5 Тим же нї про що перше часу не судїть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тодї похвала буде кожному від Бога.
6 Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.
7 Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?
8 Ви вже ситі, вже забагатїли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!