1 Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати.
2 Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має.
3 Нехай чоловік оддає жінцї, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові.
4 Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тїлом не має власти, а жінка.
5 Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згодї на (який ся) час, щоб пробували в постї та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокушував вас невдержаннєм вашим.
6 Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу.
7 Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.
8 Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я.
9 Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись.
10 Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучаєть ся з чоловіком.
11 Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.
12 Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат має жінку, що не вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її.
13 І котора жінка має чоловіка, що не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його.
14 Осьвячуєть ся бо чоловік невіруючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато дїти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті.
15 Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог.
16 Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?
17 Тільки, як кожному удїлив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую.
18 Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся.
19 Обрізаннє нїщо, і необрізаннє нїщо, а хороненнє заповідей Божих.
20 Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.
21 Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся.
22 Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.
23 Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людськими.
24 У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробуває перед Богом.
25 Про дїв же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.
26 Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути.
27 Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки.
28 Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся дїва, не згрішила; та горе по тїлу мати муть такі; я ж вас щаджу.
29 Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають;
30 і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають;
31 і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього.
32 Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господеві;
33 жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї.
34 Єсть (також) ріжниця між жінкою і дївицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові.
35 Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.
36 Коли ж хто думає, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж.
37 Которий стоїть твердо в серцї, не маючи примусу, та має власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дївицю свою, добре робить.
38 Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить.
39 Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї.
40 Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.