10 А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!
11 Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!
12 Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи!
13 Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;
14 Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.
15 А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню.
16 Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами?