1 Буде час, що на царстві седїти ме правий, та й князї його правити муть по закону;
2 Кожен з них буде, мов затула од вітру й захист в негоду; мов джерела води в пустинї й тїнь від високої скелї в землї безводній.
3 Очі видющих не будуть закриватись, і уші слухаючих будуть уважні.
4 І серце легкодушних вміти ме розважати, й недорікі язики говорити муть ясно.
5 Безглуздого не будуть тодї величати поважним, а про зрадливого не скажуть, що він чесний.
6 Ледарь бо безглуздий говорить безглуздо, та й серце його мислить про беззаконство, щоб поступати скрито; зневажати Господа, видерти хлїб голодному, та відоймити напій жаждущому.
7 У зрадливого дїяльність пагубна: він задумує зраду, щоб погубити бідаху словом ложним, яке б нї було його право!
8 Чесна ж людина про чесне гадає й твердо стоїть при всьому, що чесне.
9 Ви ж, жіноцтво, богацтвом безпечне! станьте, послухайте голосу його; дочки безжурні, прихилїть слух до словес моїх:
10 По рокові та по днях злякаєтесь, ви безпечні! не буде бо зборів винограду та й і жнив не буде.
11 Здрогнїтесь, безжурні, стрівожтесь, безпечні! скиньте з себе (дорогі) одежі, а покрийте наготу вашу (дранками)!
12 Бити муть себе у груди, (плачучи) про поле, повне достатку, - про лозу виноградню, (колись) уроджайну.
13 На полях у мого народу рости муть репяхи та терни, та й на всїх домах веселих у роскішнім містї.
14 Бо палати будуть покинені, веселе місто буде полишене. З Офелу та з башти постануть, замість печер, сховища диким ослам та стадам пасущим,
15 Аж покіль Господь не виллє на нас Духа з висоти, й пустиня не стане садом, а сади зробляться борами.
16 Тодї запанує в степу правда, й правосуд буде пробувати на вроджайнім полі.
17 І дїлом правди буде мир, а правосуд зродить - спокій й безпеку вовіки.
18 Тодї народ мій жити ме в пробутку мира і в осадах безпечних та в спокійних займищах щасливих.
19 Бити ме гряд на лїс, город же утоне в долинї.
20 Блаженні ж ви, що сїєте понад усї води, й випускаєте туди вола й осла.