14 Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.
15 А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню.
16 Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами?
17 Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?
18 Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї;
19 Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, - ти, мов те падло, що його топчуть,
20 Не будеш із ними в могилї; ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв!