12 Бити муть себе у груди, (плачучи) про поле, повне достатку, - про лозу виноградню, (колись) уроджайну.
13 На полях у мого народу рости муть репяхи та терни, та й на всїх домах веселих у роскішнім містї.
14 Бо палати будуть покинені, веселе місто буде полишене. З Офелу та з башти постануть, замість печер, сховища диким ослам та стадам пасущим,
15 Аж покіль Господь не виллє на нас Духа з висоти, й пустиня не стане садом, а сади зробляться борами.
16 Тодї запанує в степу правда, й правосуд буде пробувати на вроджайнім полі.
17 І дїлом правди буде мир, а правосуд зродить - спокій й безпеку вовіки.
18 Тодї народ мій жити ме в пробутку мира і в осадах безпечних та в спокійних займищах щасливих.