9 Земля сумує, млїє; Ливан у стидї, завмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.
10 Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.
11 Вагонїєте від сїна, - вродите солому; подих ваш - огонь, він же й пожере вас.
12 І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.
13 Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.
14 Затремтять грішники на Сионї; переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить коло вічного поломя?
15 А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду; хто цурається наживи з грабежі; хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити,