1 Слухайте мовчки мене, острови, ви же, народи, поновіте свою силу, а тодї приступіть й говоріть; станьмо разом на суд.
2 Хто збудив-покликав од сходу мужа праведного, велїв йому йти за собою, підневолив йому народи та покорив царів? Та ж се він обернув їх мечем його в порох, - луком його в солому, рознесену вітром.
3 Ось, він уганяє за ними, верстає байдужно дорогу, якою нїколи не ходив своїми ногами.
4 Хто се вчинив і довершив? Той, хто від почину покликає до жизнї народи. Я - Господь, первий (з усього) й останній, я - все той самий?
5 Побачили острови й полякались, окрайни землї затремтїли. Вони посходились до купи;
6 Кожен помагає свому товаришові й приговорює свойму братові: кріпись!