12 Се поприходять з далека, - одні від півночі, другі з Синим-країни.
13 Радуйся, небо, й ти, земле, гомонїть, гори, з радощів; втїшив бо люд свій Господь, змилосердився до страдальників своїх.
14 А Сион говорив: покинув мене Господь, і Бог мій забув мене!
15 Хиба ж забуде молодиця своє немовлятко? хиба їй свого власного тїла жаль не буде? та хоч би й вона забула, то я не забуду тебе.
16 Глянь, я написав тебе на долонях у себе; мури твої повсячасно перед очима в мене.
17 Дїти твої повернуть до тебе, а ті що тебе валили та пустошили, геть пійдуть під тебе.
18 Глянь, подивись навкруги, - всї вони купляться, ійдуть до тебе. Як живу я! говорить Господь, - ними всїма, як убраннєм, уберешся, й прикрасиш себе ними, наче молода.