1 Не вмовкну я ради Сиона, не втихну задля Ерусалиму, аж докіль, як сьвітло, заблисне справедливість його, а спасеннє його - як горючий сьвітильник.
2 І побачять народи справедливість твою й усї царі - славу твою, і дадуть тобі нове імя, яке уста Господнї наречуть.
3 І будеш, наче корона в руцї в Господа, наче царський вінець - в долонї Бога твого.
4 Не будуть уже тебе звати покидкою, не будуть звати край твій пустинею, а звати муть тебе: Ласкавість моя на нїй, а країну твою - замужня; Господь бо вподобав тебе, й земля твоя знов подружиться.
5 Як той молодик дружиться з дївчиною, так сини твої одружаться з тобою; і, як той жених радїє своєю княгинею, так буде Бог твій утїшатись тобою.
6 На мурах твоїх, Ерусалиме, я сторожу поставив, і не вмовкати ме вона нї в день, нї серед ночі. О ви, що пригадуєте Господа, - не вмовкайте! -
7 Не вмовкайте перед ним, аж покіль не відновить він Ерусалима та поки не зробить його славним на землї.